Історія сіл Обухівської сільської ради


Територія сільської округи Обухівської сільської ради як адміністративно-територіальна одиниця складається села Обухів, селища Малий Обухів, селища Котюжани, села  Берлядка (колишня Петрівка), села  Привітного.

Площа сільської ради складає 4739,4 га, з них під сільськогосподарськими угіддями – 3959,02 га, 3434,6 га ріллі. На території нашої громади станом на 01.01.2015 року кількість населення складає 1700 жителів.


Село Обухів

З письмових джерел відомо, що село існувало вже в кінці XVIII століття. Історичних відомостей про виникнення села немає, але відомо, що колись Обухів належав Дзеркам, потім - Шуйским, потім - Сулятицьким. Під впливом революційних подій 1905 року в селі відбувся страйк селян. 

У 1755 р., завдяки старанням прихожан і їхніми внесками, була збудована церква імені преподобної Параскеви Сербської, в якій знаходиться чудотворна ікона Божої Матері.

У радянські часи в селі розміщувався бурякорадгосп  Вищеольчедаївського цукрокомбінату. Тут вирощувалося насіння цукрових буряків. На території села також був кукурудзо-калібрувальний завод, хлібоприймальний пункт, нафтобаза, перевалочний пункт плодоконсервного заводу, скотобаза, паливний склад.

Сьогодні в селі діють ФГ «Вищеольчедаївське», ПАТ «Вищеольчедаївське», ТОВ «Котюжани Зерно», ПП «Влад», ФГ «Ліга-Бест», ФОП Мельник Віталій Володимирович, діє залізнична станція «Котюжани», паливний склад, торговий дім «Агро імпорт ЛТД», лікарська амбулаторія, Обухівська середня школа І – ІІІ ступенів на 366 місць з кількістю школярів 171, Обухівський дитячий садок з кількістю вихованців 52, бібліотека, поштове відділення, Жмеринська дільниця  лісонасаджень, комунальне підприємство «Розвиток», надаються в громаді ритуальні послуги, розміщено 10 торгових точок. 

Село поділено на «кутки»:

  • «Червоний міст» - в давні часи проходила вузькоколійка, перевозили велику кількість червоної глини. (Перехрестя вулиці Молодіжна, Залізнична та Сонячна).
  • «Пеньківка» - східна частина села, будинки збудовані на колишньому зрубі. (Вулиця Травнева).
  • «Москалівка» - про назву достовірно невідомо, хоча чутки про проживання там москалів мають місце. (Вулиця Київська).
  • «Осадьби» - перед тим, як будувалися тут будинки, землю роздавали для обсадки. (Вулиці Квітнева та Українська).

На території Обухова знаходять ліси «Березина» та «Чорний ліс». Походження назв: «Березина» - засаджувати ліс почали березами, тому й назвали так, хоча зараз переважно хвойний ліс - «Чорний» - засаджений грабом. 

В Обухові є два стави:

  • «Мисливський» ставок – утворений за ініціативи та на кошти сільських мисливців, в наші часи.
  • «Березина» - ставок розташований біля лісу, з такою ж назвою. 

 

Селище Малий Обухів
(історичні дані не відомі)

 

Селище Котюжани
(відомо лише, що селище створено для потреб залізничної станції)

 

Село Берлядка (колишня Петрівка)
(історичні дані не відомі)

 

Село Привітне

Раніше Привітне називалось Хренівкою. Розповідають, що назва села походить від прізвища козака Хренова, який у давнину тут оселився. Всіх, хто заселяв цей край, вже називали хренівськими. Про те, як звали тих перших поселенців, відомостей не збереглося. Відомо лише, що це було в 50-х роках XVІ століття.

В ці часи наша місцевість була вкрита лісами. Тож перші хренівські мешканці були змушені вирубувати і викорчовувати дерева, щоб мати де орати й сіяти. Крім землеробства місцеві жителі займались й тваринництвом . Відомо, що тоді були побудовані перші млин та олійня.

Цікавим є походження й назви місцевого лісу, який називається „Жидівчик”. Під час епідемії холери в ліс проганяли хворих євреїв, де вони й помирали. 

Було тут й урвище, яке називали Лисою горою. На її схилі у великій кількості росли берези та було багато лисячих нір.

На початку XIX століття місцеві жителі трудилися на цегельні, що була збудована в Хренівці . В 1834 році власником села став поміщик Сулятицький. Володів він 12 тисячами десятин землі. Крім Хренівки, мав і такі населені пункти, як Берлятка, Слобода, Сугаки, Юрківці та інші. В Юрківцях пан Сулятицький збудував спиртовий завод, а також станцію Сулятицька.

В Хренівці вирішив він заснувати маєток. Крім панського палацу, були тут й будівлі для слуг і тваринницька ферма. Стояла в селі й гробниця-склеп, де покоїлися предки Сулятицького. Навколо палацу був посаджений парк з різноманітною декоративною рослинністю, а під’їзні алеї прикрашали розкішні каштани. Також біля палацу було розбито чудові газони, що квітували трояндами. Все це було справою рук кріпака Симона Верстова, який 47 років вірою і правдою служив у пана садівником і квітникарем. Саме за його участі було посаджено фруктовий сад.

Поряд з маєтком був ставок, де полюбляли плавати білі лебеді та інші птахи. Відомо, що біля ставу стояла криниця, по обидва боки якої росли сосни. Старожили розповідали, що від криниці до панського маєтку був прокладений підземний тунель, а сам маєток обнесли високим муром.

В’їзд до резиденції поміщика прикрашала залізна арка з брамою. Поряд з нею вартова будка, в якій знаходиться слуга-швейцар.

В 1873 році Сулятицьким в селі було збудовано цукровий завод. Адміністрація заводу знаходилась у червоному двохповерховому будинку (нині контора). Для потреб заводу провели залізничну колію, якою вивозили цукор. Після 1861 року жителі села перестали бути кріпаками.

Все, що тут описане, було створене працею - тогочасних мешканців Хренівки. Під час революційних подій і громадянської війни майже всі будинки, що належали панові, були зруйновані. Залишилось лише чотири будівлі. Нині в одній знаходиться Будинок Культури, в іншій - школа, а ще в двох помістилися тваринницькі ферми. А в 1964 році село Хренівка було перейменовано у село Привітне.

Логін: *

Пароль: *